ПРО «ПАРАЛЕЛЬНОТЕКСТОВИЙ» МЕТОД ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВДля опанування кількома мовами потрібні три компоненти:1. Інформаційна карта (інформація про спорідненість мов, закони запам'ятовування, лінгвостатистичні закони, методики прискореного вивчення); 2. Стабільне бажання (стійка мотивація); 3. Сприятливий збіг обставин (бо для успіху не досить наявності п.1 і п.2, — потрібна ще безліч нюансів). Як я сам вивчав мови? — Я мав усі три компоненти: 1) Уявлення про найкоротший шлях я почерпнув з екскурсій проф. К. Тищенка по Лінгвістичному Музею КНУ ім. Т. Шевченка (науковим співробітником якого я згодом й став); 2) У мене було стабільне бажання вивчати; 3) Для мене сприятливо склалися обставини (зустрічі з потрібними людьми в потрібний момент, можливість відвідувати мовні курси, купувати підручники тощо) Свідомо здолати психологічний бар'єр, задавшись метою опанувати багато мово, майже неможливо. Я просто задовольняв внутрішній інтерес до мов, йдучи для цього найкоротшим шляхом. Що ж до основного методу в «найкоротшому шляху», то їм виявився саме паралельнотекстовий метод — метод вивчення того самого тексту на різних мовах. Для цього ідеально підходить Біблія, переведена вже більш ніж на 2000 тис. мов світу (окремими частинами). Паралельнотекстова методика полягає в тім, щоб, знаючи вже одну мову, вивчати інші споріднені до неї мови «за аналогією», а не «з нуля за книгою». Зрозуміло, методика не є новою й у її серцевині все-таки знаходиться традиційне міцне засвоєння граматики, лексики й виконання вправ. Утім, справа йде в 10 разів ефективніше, якщо ти працюєш одразу із живою мовою, відзначаючи сам, чого тобі бракує з граматики й лексики для повноцінного входження в мову. Для орієнтування в тім, яка (європейська) мова з якою й якою мірою є спорідненою, до програми введена відповідна карта міжмовних відстаней з Лінгвістичного Музею. Припустимо, Ви опанували традиційним способом італійською мовою на базовому рівні. Тоді програма «Біблії світу» стане Вам у пригоді для проходження «другого» мовного етапу — читання літератури, де адаптованою літературою слугуватиме Біблія італійською мовою. Але якщо Вам, після італійської, захочеться вивчати яку-небудь іншу споріднену до італійської мову (родина романських мов), то тут ідіть паралельнотекстовим шляхом, використовуючи цю ж таки програму «Біблії світу»: прямо беріться за читання Біблії цією поки що невідомою мовою, знаючи, що 25-50% лексики й 80-90% граматики цієї мови Вам уже «заздалегідь відомі» завдяки спорідненості. Згодом, звичайно, Ви усвідомите необхідність почитати самовчитель або навіть позайматися з репетитором. Отже, програма «Біблії світу» є корисною як тим, хто уже володіє мовою на базовому рівні, так і тим, хто хотів би почати вивчення іншої мови. Вивчати, граючи Корисно ніби пограти з мовою, абсолютно без прийняття рішення «засісти» за неї. — Після засвоєння якоїсь частини мови інтуїтивно, порівнянням текстів на різних мовах, до роботи залучиться підсвідомість (якщо, звичайно, „складуться обставини”) і через якийсь час Вам забажається «пограти» з мовою більш серйозно. Щось захочеться уточнити в граматичному зведенні (підручнику), щось роздрукувати й прочитати спокійно з олівцем, — а там, дивись, й дозрієте до того, щоб пройти пів-підручника. Не думайте про необхідність, — якою мірою захочеться вивчити цю мову — такою вивчите. Про мову взагалі Мова — це справа більш рутинної роботи, аніж таланта. Тому, думка, начебто «скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина», стосується більше ознайомлення з чужими культурами, та взагалі є помилковою. Інакше, програмісти, що володіють багатьма (алгоритмічними) мовами, були б особливо розумними, а цього не спостерігається. Мова — це усього лише знакова система. Мов стільки, скільки способів передачі інформації. Недалеким від правди є твердження «Усе є мовою». Володіти мовою пасивно й активно — означає, відповідно, уміти витягати зі знаків зміст і, навпаки, наділяти зміст у знаки за правилами даної знакової системи. Короткі методичні вказівки Особисто я виділяю у вивченні мови три етапи: 1. Пройти 80% самовчителя (тобто базову граматику й лексику); 2. «Набити руку» на читанні літератури (мінімум 60 сторінок); 3. Розмовна практика. (Бажано також 30 текстів на пам'ять). Як краще вивчати мови самостійно або з кимось? — Якщо є непевність (і є гроші), — тоді вивчати з кимось. Оскільки мова це те, що ти проробляв, а не тобі викладали, то ліпше докладати реальних зусиль до читання підручника та виконання вправ, ніж шукати людей, які б дали „санкцію на” й оптимизировали Ваше читання підручника і виконання вправ. Можна дуже ефективно вивчати мови самостійно. Консультація з людиною, яка вже володіє даною мовою, потрібна лише напочатку (для постановки фонетики та здолання стереотипу про складність) і наприкінці вивчення (бо практикуватися самому із собою неможливо), — а увесь основний масив мови краще пройти самостійно, — так воно й ефективніше (вчиш тільки незрозуміле тобі), й емоцій більше (сам борешся зі звіром!). Вивчати можна багато мов одночасно. Єдиним обмеженням є несхожість фонетики: важко одночасно вивчати схожі за звучанням мови. Найбільш загальною формулою мову можна уявити як: МОВА = ГРАМАТИКА + ЛЕКСИКА Є ще, звичайно, важливий «нульовий» розділ — ФОНЕТИКА, але його закріплюють на самому початку. Також можна виділити розділи Фразеологія, Стилістика та ін., але вони не такі істотні. Отже, основна увага — на граматиці й лексиці.Оскільки кожний із двох розподілів-стовпів має пасивний і активний рівні, то сумарно маємо 4 підрозділи. Найбільш легким з них є пасивне знання граматики. Багато хто боїться граматики, хоча, у дійсності, граматику будь-якої мови можна виписати на 3-4 аркушах формату А4 (односторонньо)! Граматика — це усього лише набір таблиць (артиклі, іменники, дієслова, числівники тощо у відмінюваннях і часах) і формул. Цю структуру потрібно просто зрозуміти й чітко уявляти собі, аби орієнтуватися, що саме ти зараз учиш і скільки тобі залишилося до завершення. Інша річ — опанувати граматику активно, довести здатність синтезувати речення з відомих слів до автоматизму. Аналогічно й лексику можна знати пасивно й активно. Причому, завжди — спочатку пасивно, а потім активно. Якщо Ви плануєте лише читати мовою, а не розмовляти, тоді не виводьте пасивне знання лексики в актив (не активізуйте). Якщо ж ні, то після пасивного засвоєння слів (тобто навчившись миттєво впізнавати сенс слова, зустрівши його в тексті), треба завчити слова «з права на ліво», тобто активізувати. Важливо враховувати принцип частотності, яким зневажала радянська школа. Беріться за той підручник, який є побудованим на 2-3 тисячах НАЙБІЛЬШ ЧАСТОТНИХ слів у мові, а не на «предметах побуту». Принцип частотності важко переоцінити: перші за частотним списком 135 слів англійської мови покривають половину середньостатистичного англійського тексту (а решта 799865 слів — іншу половину)! В інших мовах ситуація аналогічна. Учіть тільки найбільш частотне, найбільш уживане. Решту — потім, коли вже крокуватимете до рівня професійного перекладача. Добре було б дістати відповідний частотний список (словник) й завчити «тупо» першу тисячу. Приміром, відчувши себе дозрілим до підручника з давньогрецької та пройшовши його, я дістав з інтернету першу тисячу частотних слів і завчив її. — У результаті, знаючи всього 10% усіх слів грецького Нового Завіту, що покривають 90% середньостатистичного тексту, я за 3 місяці досяг пристойно вільного читання оригіналу! Лексика — це баласт. Завчання слів — найбільш кропіткий етап (що триває усе життя), від якого ніди дітися та який доведеться здолати свідомо, а не за допомогою якогось «кадру» чи в іншому несвідомому стані. Серед типів вправ особливо хочеться підкреслити вправи на зворотний переклад — це майже розмовна практика. Для завчання слів і складання частотних словників я користуюся власними програмами LexMixer і TextAnalyzer. Мова — це дні і ночі інтенсивної праці. І в той же час, мова — це просто: раз два і готово! |