КАРТИНА ДЛЯ ЛІПШОГО РОЗУМІННЯ

ДВОХ ВАЖЛИВИХ МІСЦЬ БІБЛІЇ

   Нижче змальовується “ключова картина”, яка дозволяє ліпше зрозуміти два важливі біблійні вчення, умовно позначені як “Законом я вмер для закону” і “Любов усе зносить”.
   
    КЛЮЧОВА КАРТИНА
   Згадаймо жінку, що, “припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила.” (Лук.7:38).
   Чому вона ТАК плакала? Це незрозуміло з погляду мудрості цього світу. Утім, це так просто й зрозуміло нам.
   Насправді, то була не жінка чи чоловік, то була душа: саме так виглядає духовна ситуація душі, що приходить до Бога.
   Дивно подумати — створіння/дитя зустрічає свого Створителя. Дуже нагадує короля, що вдягнувся по простонародному й став невпізнаваним у юрбі (на зразок шекспірівського Короля Ліра). Жінка раптово упізнала Його: неймовірно, але правда, неможливо повірити, але це так — це Він, Господар Будинку особисто. Бачити Його саме таким (добрим, милостивим, скромним, самовідданим, справедливим, святим, готовим служити, і одночасно, здатним створювати молекули з нічого і розробляти настільки складні проекти, як матеріальний Всесвіт) розриває серце. Він саме такий, яким би хотілося, щоб Він був. Цей величний і незбагненний Творець виявляється таким добрим і простим, і в той же час, Він виявляється отут, перед твоїми очима, у формі свого Сина, до Нього можна доторкнутися! Бог небесний вселився у людське тіло й дивиться на тебе людськими очима. І все це на тлі мого власного більш ніж жалюгідного стану... Серце не здатне вмістити цього, витримати цього й тому готове розірватися. А ще Він готує людям сюрприз у вигляді незбагненної жертви, про яку Він поки що каже лише учням. Часто Він не міг спати за причини переповнюючої Його любові та відчуття жертви. Душа жінки прийшла вклонитися доброті цієї людини.
   Велика таємниця душі, що плаче біля ніг свого Створителя.
   Насаджувач дерева бажає мати плід від дерева. “Учиніть же гідний плід покаяння!” (Мт.3:8). Сльози покаяння й виплакана біля ніг любов і є тим довгоочікуваним плодом.
   Саме так виглядають взаємини Створителя і створіння на першій їхній стадії — стадії несподіваної і незаслуженої зустрічі, стадії раптового розпізнання, неминучого відчуття Його присутності.
   Якими приємними були для Нього ті хвилини зустрічі! Він передбачив їх, Він чекав на них. Він спроектував нас і дуже чекав цих хвилин.
   Він захистив жінку: “ Чи ти бачиш жінку цю? ... Ось тому кажу тобі: Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила…” (Лук.7:44,47). Він сам виправдав її, сам покрив її численні гріхи: “...Дарма виправдавшися Його благодаттю...” (Рим.3:24). “...Але обмилися, але освятилися, але виправдалися іменем Господа нашого Ісуса Христа й Духом нашого Бога” (1Кор.6:11). Душа просить Його: “Виправдай мене заради себе самого. Я хочу бути з тобою.” Великий Дух Божий обіймає душу, що плаче, й каже: “Не плач, Я виправдовую тебе, ти будеш зі Мною.” Ми не тому не грішимо, що боїмося покарання, а просто, тому що Він так сказав (“Не гріши ж уже більше”), просто, тому що не хочемо. Бідна жінка, яка заплуталася у цьому житті як та загублена вівця, від голови до ніг у проказі недосконалості... — А тепер обмилася, а тепер виправдалася, — як далі грішити?! навіщо?!
   Серце створіння плакало, тому що серце Створителя теж плакало. Він повністю ввійшов у її ситуацію, повністю зрозумів її, повністю зглянувся на неї.
   Зустріч посеред холодного й безжиттєвого космосу! Вирішальний момент в історії Всесвіту: Цить! Наш Пан зустрів іще одну душу, ще одна душа покаялася.
   Душу зробила, що могла, віддала, що мала: спочатку це була лише посудина з коштовними парфумами, потім — інші коштовні речі.
   
   Останній штрих мусить бути доданий до картини. Тій бідній жінці була (напевно) недосяжна інформація про те, що Ісус з Назарету — не просто довгоочікуваний Месія, але сам Творець. Ми ж це знаємо. Також ми знаємо подальші події, за якими повніше розуміємо Його. Тому, ми дивимося з її ситуації, але нашими очима, — очима, що глибше розуміють Його велич.
   
    ДВА ВАЖЛИВІ МІСЦЯ БІБЛІЇ
    1. “Законом я вмер для закону”
   Заповіді інакше називаються законом. Святе Письмо однозначно каже, що “усе в дотримуванні Божих заповідей” (1Кор.7:19). Отже, у центрі — особистість Бога та Його заповіді. При спробі відокремити друге від першого, тобто, заповіді від особистості Бога, виникає проблема законництва. Апостол Павло добре виконував усі заповіді, проте, він не був законником. Він говорить про це, промовляючи свої відомі слова “законом я вмер для закону, щоб жити для Бога” (Гал.2:19).
   Картина, змальована на початку, є ключовою до розуміння цих слів. Саме через ті хвилини душа служитиме Йому решту життя, а не через страх перед геєною (постанови закону).
   Мотивація “через страх” є не зовсім правильною. Ми маємо іншу мотивацію.
   Спонукані саме тими хвилинами, дехто з нас каже: “Тому й працюю я, борючися силою Його, яка сильно діє в мені.” (Кол.1:29) і “Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.” (2Кор.5:14), та в іншому місці “…Але цілою сміливістю, як завжди, так і тепер Христос буде звеличений у тілі моїм, чи то життям, чи то смертю.” (Фил.1:20).
   Особистий контакт із Богом — підстава для правильного виконання Його заповідей: не за причини страху, не за традицією, не для одержання від Нього чогось у майбутньому (“торг із Богом”) й не за принципом “заповідь як самоціль”, а на підставі любові. Чиєї любові — Бога чи душі? — Взаємної любові; на підставі “ситуації любові”, у якій опинилася душа.
   
    2. “Любов усе зносить”
   Багато хто на пам'ять знають прекрасний опис правдивої любові Апостолом Павлом: “Коли я …, а не маю любові, то я ніщо. … Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить…”(1Корів.13:2 8). Він пише про себе, описує свої власні почуття та спосіб життя.
   Треба уявляти собі душу, яка пише це. Ці слова належать тій самій душі, що обливати слізьми Йому ноги і ноги Йому цілувала. — Зараз вона (душа) потішена сама, й тому потішає інших; зараз вона має скарб сама, й тому не заздрить успіхові інших людей; зараз вона одержала благословення замість заслуженого прокляття, й тому терпляча до всіх людей, усе зносить, вірить у все, сподівається всього.
   От, чому душа любить — тому що її полюбили, зцілили, простили. Особистий контакт із Богом — джерело правдивої любові.
   
   “Ключова картина” описує “ситуацію любові” (страшну своєю величчю як і все Боже), у якій опиняються люди. Деякі люди цієї ситуації не розуміють. Бувши невидющими вони залишаються безплідними.
    Любов Божа є джерелом правильного життя: правильних почуттів, правильної мотивації, правильних учинків.